Смерть людини — одна із найскладніших ситуацій, з якими може зіткнутися сім'я. До емоційного шоку може додаватися незнання місцевих правил, мови та процедур, а рішення доводиться приймати швидко та під тиском обставин. У таких умовах особливо важливо мати чіткий алгоритм дій.
Точний план допоможе оперативно вирішити завдання та уникнути зустрічі з несумлінними посередниками, які нерідко з'являються поряд із лікарнями та моргами. Правильна послідовність кроків дозволяє скоротити терміни та мінімізувати витрати. Це можливість зберегти контроль над процесом, навіть перебуваючи в іншій країні та у тяжкому психологічному стані.
Що робити, якщо людина померла за кордоном, знають не всі. Це стає причиною серйозних помилок, втрати часу та коштів. У перші години та добу після смерті важливо зосередитися на фіксації ключових фактів та контактів.
Незалежно від країни, летальний кінець повинен бути офіційно підтверджений медичним фахівцем або компетентними органами. Якщо смерть сталася у лікарні, підтвердження оформляє лікар, після чого видається первинний медичний документ чи звіт. При летальному виході за межами медичної установи до процесу залучається поліція, яка фіксує обставини та передає інформацію медикам.
Дуже важливо не підписувати жодних документів, якщо їх зміст незрозумілий чи викликає сумніви. У стані стресу легко погодитись на формулювання, які згодом призведуть до юридичних чи фінансових проблем. На цьому етапі необхідно зафіксувати контакти всіх сторін (лікарні, поліції, моргу, а також консульства своєї країни). Навіть якщо смерть настала за кордоном, діючи покроково, можна вирішити поставлені завдання, мінімізувавши витрати.
Після підтвердження факту смерті слід повідомити про це кілька ключових сторін. Робити це краще послідовно з огляду на те, що у кожного учасника своя роль. Насамперед необхідно зв'язатися з консульством чи посольством країни, громадянином якої був померлий. Представництво роз'яснює порядок дій та вимоги до документів, але не займається організацією перевезення чи оплатою витрат.
Далі потрібно повідомити родичів та довірену особу, яка прийматиме рішення та координуватиме процес. Важливо відразу визначити одну відповідальну людину, щоб уникнути плутанини. Якщо у померлого була туристична страховка, необхідно якомога раніше зв'язатися зі страховою компанією. У ряді випадків це допомагає покрити значну частину витрат, пов'язаних із репатріацією.
Допомога при смерті за кордоном у відрядженні може надати роботодавець. Корпоративне страхування допоможе зменшити матеріальне навантаження. Потрібно лише своєчасного поінформувати роботодавця.
Документальне оформлення – один із найскладніших етапів. Слід враховувати, що вимоги кожної країни різні. Однак є базовий перелік документів, які використовуються практично завжди.
Зазвичай потрібне медичне свідоцтво про смерть. Воно видається місцевим лікарем чи лікарнею. З цього документа оформляється свідоцтво про смерть місцевого зразка.
Для використання отриманої документації за межами країни, де було зафіксовано смерть, необхідні переклади, а також апостиль або консульська легалізація. Що знадобиться у конкретній ситуації, залежить від міжнародних угод. Цей етап часто стає причиною затримок.
Окремо оформляється дозвіл на транспортування тіла чи праху через кордон. Паспорт померлого зазвичай вилучається місцевими органами та анулюється, після чого повертається сім'ї чи консульству з відповідною відміткою. У разі смерті за кордоном при зборі документів слід враховувати, що вони можуть відрізнятися за складом та формою залежно від держави. Універсальний шаблон не існує.
Спроба організувати процес самостійно майже завжди призводить до затягування термінів та збільшення витрат. Родичі не знають мови та реальних вимог перевізників. Тому краще звернутися до ритуальної служби одразу після отримання первинних документів про смерть, що дозволить виключити багато помилок.
Професійна служба перебирає:
Звертаючись до ритуальної служби, сім'я зберігає контроль над рішеннями, але має можливість делегувати технічні та юридичні завдання. Грамотна організація репатріації тіла є особливо важливою при міжнародних перевезеннях. Будь-яка неточність може спричинити проблеми на кордоні.
При виборі між репатріацією тіла та кремацією слід враховувати кілька факторів. Перший варіант вважається складнішою процедурою, оскільки вимагає санітарної підготовки, спеціальної труни, герметизації та погодження з авіакомпанією. Терміни такого перевезення зазвичай більші, а вартість вища.
Однак для багатьох сімей цей варіант рішення часто виявляється єдиним доступним з релігійних чи особистих причин. Кремація в більшості випадків значно спрощує процес. Перевезення праху займає менше часу і потребує мінімум погоджень.
Як не натрапити на шахраїв за кордоном?
У стресовій ситуації родичі покійного можуть стати легкою здобиччю для шахраїв. Найчастіше недобросовісні посередники з'являються поряд із лікарнями та моргами, пропонуючи свої послуги без офіційних договорів.
Типові схеми зазвичай пов'язані з:
Найчастіше у таких посередників відсутній прайс-лист. Під час зустрічі вони дають ухильну відповідь на конкретні питання. Тому краще звертатися до перевіреної ритуальної служби. Такі посередники знають, що робити, коли помер родич за кордоном та виконують завдання, дотримуючись усіх правил та норм.
Швидкість процесу залежить від підготовки документів. Частину документації можна підготувати заздалегідь.
До таких паперів належать:
Важливо збудувати єдиний канал спілкування, де буде одна відповідальна стороною. Якщо координуватиме процес кілька людей, процес може затягтися. Ритуальна служба не лише знає всі тонкощі, а й розуміє, на яких етапах найчастіше виникають затримки. Це дозволяє оперативно виконувати завдання.
Скільки часу триває репатріація тіла?
В середньому від кількох днів до двох тижнів. Все залежить від країни та наявності необхідних документів.
Чи можна поховати людину за кордоном?
Так, але за дотримання місцевих законів та за згодою родичів.
Хто оплачує витрати?
Витрати несе сім'я, якщо інший варіант не передбачено страховкою чи роботодавцем.
Що робити, якщо немає страховки?
У цьому випадку всі витрати оплачуються самостійно, тому особливо важливо уникати помилок та шахраїв.
Чи можна перевезти порох літаком?
Так, але за наявності дозвільних документів та дотримання вимог авіакомпанії.
